3. Ділові ігри.


Ділові ігри — імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожний учасник дістає певну роль. За допомогою ЕОМ імітуються всі ті параметри, що:

а) можуть бути формалізовані у вигляді моделі, в якій значення вихідних параметрів не залежать від суб'єктивних факторів,

б) залежать від багатьох факторів, і тому їхній загальний вплив спричинює якийсь певний розподіл ймовірностей.


Учасники гри поводять себе таким чином, ніби вони справді виконують доручену їм роль, причому реальна ситуація замінюється певною моделлю.

Імітаційна ділова гра має дві головні складові: формалізовану частину, тобто комплекс математичних моделей, які забезпечують розрахунок основних кількісних параметрів, і неформальні умови, тобто інструкції та правила поведінки учасників гри. Останні регламентують і стимулюють діяльність учасників гри, визначають оцінки рішень, що приймаються, встановлюють умови розв'язання конфліктів як між групами експертів, що беруть участь у грі, так і всередині самих груп між окремими гравцями.

Загальна організація проведення ділових ігор потребує виконання таких етапів:

1. Керівник пропонує аудиторії організувати кілька груп (наприклад, чотири-п'ять) за бажанням працівників чи за власною пропозицією.

2. Кожна група обирає свого керівника, що організує роботу всієї групи, пов'язану з вирішенням поставленої в грі задачі, доповідає про результати спільної творчої роботи.

3. Група викладає письмово в звіті хід розв'язання задачі та її результати.

4. Усі учасники групи виступають в однаковій ролі менеджера, який на основі здобутих результатів повинен прийняти відповідне рішення, що випливає з цілей даної гри.

5. Кожна група одержує вихідну інформацію із задачі, кожен варіант якої містить визначені числові значення вихідних даних.

6. Якщо темою (метою) гри є відповіді на ті чи інші запитання, що виникають у колективі чи стають перед менеджером, то кожній групі працівників задається аналогічне запитання (чи кілька запитань), на яке кожною групою (у результаті дискусії між її членами) можуть бути дані різні відповіді.

7. Неодмінна умова ділової гри — обмеження часу її проведення. Ділова гра може проводитися за два-три рази протягом 4—6 годин.

8. Після закінчення терміну проведення ділової гри кожен керівник групи доповідає керівнику організації про виконання завдання та передає йому письмовий звіт.

9. У результаті обговорення дається оцінка звіту щодо змісту (новизна й оригінальність, повнота відповіді, точність) та часу (оперативності) розв'язання поставлених у грі задач.

Завдяки діловим іграм (аналіз ситуацій, рольові, імітаційні) розв'язуються задачі в умовах невизначеності, ризику, конфліктних ситуацій.

Методика їх використання на практиці добре розроблена та не спричинює особливих труднощів.

Організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ) — спеціальний засіб і метод розв'язання унікальних задач, обґрунтування прийняття найскладніших ГР, що виступає як досить універсальна й ефективна форма організації, розвитку та дослідження колективної розумової діяльності, методологічного мислення. На відміну від ділових ігор ОДІ — принципово новий клас ігор, застосування яких можливе лише за спеціальної підготовки.

Види ОДІ:

ü організаційно-комунікативні;

ü організаційно-розумові;

ü проблемно-ділові;

ü проблемно орієнтовані;

ü ділові;

ü апробаційно-пошукові;

ü інноваційні ігри [6].

Особливості ОДІ:

ü моделювання діяльності різних фахівців із розв'язання комплексних проблем управління соціально-економічними системами на основі реальної інформації про їх стан;

ü використання колективної діяльності в розробці рішень;

ü умовність ролей в ОДІ, наявність спільної мети всього колективу;

ü необхідність залучення для проведення ОДІ спеціально підготовлених осіб (ігротехніків), що знаються на методах організації роботи гравців;

ü передбачення багатоваріантності рішень, відсутність систем оцінки діяльності учасників гри;

ü забезпечення керування емоційною напруженістю учасників гри спеціальними засобами.

У грі виділяються два етапи, що можуть повторюватися у процесі розв'язання окремих аспектів проблеми та формування загальної концепції:

1. Робота в групах щодо обговорення прийнятих рішень (дискусії);

2. Аналіз ходу гри й здобутих керівництвом і гравцями результатів (рефлексії).

Аналіз ходу гри проводиться її керівниками без участі гравців із використанням інформації, оформленої у вигляді рішень і зібраної ігротехніками, що працюють у групах. У результаті аналізу розробляється стратегія проведення гри в такому циклі роботи груп: обговорення рішень — рефлексія. Отже, зберігається лише структура гри (її «каркас»), а зміст етапів можна коректувати. Важливим етапом є узагальнення результатів і висновків (рішень). ОДІ досить тривалі: від декількох днів до 2—3 тижнів. Ігровий колектив становить 50— 70 осіб і більше. На думку основного автора ОДІ Г. Щедровицько-го, за належної організації колективного мислення можна розв'язувати складні комплексні проблеми.

<< | >>
Источник: М.В. Верескун. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ. 2006
Вы также можете найти интересующую информацию в электронной библиотеке Sci.House. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме 3. Ділові ігри.:

  1. 9.1. Федеральні податки
  2. 2.3.3. Суть і значення міжнародного кредиту
  3. 4.2. Система федеральних податків
  4. 2.1.5. Платіжний баланс
  5. Людвиг фон Мизес. Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории, 2005
  6. Предисловие
  7. Введение
  8. 1. Экономическая теория и праксиология
  9. 2. Эпистемологические[4] проблемы общей теории человеческой деятельности
  10. 3. Экономическая теория и практика человеческой деятельности