1.3. Якість і ефективність господарських рішень


Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження [[7]].

Основні параметри якісного рішення:

F повнота розв'язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

F своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);

F оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

Fпоказник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;

Fступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

Fімовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;

Fкоефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

F застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування,

F моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;

F вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;

F забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;

F структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

F забезпечення багатоваріантності рішень;

F правова обґрунтованість рішення;

F розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

F наявність механізму реалізації рішення.

Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності.

Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення [1] (рис. 1.1):


Рис. 1.1 Види ефективності господарських рішень

Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

F людський фактор;

F інформаційний фактор;

F організаційний фактор;

F матеріальний фактор.

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з факторів може або сприяти, або перешкоджати підвищенню ефективності ГР.

Ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей. Для цього воно має відповідати таким вимогам:

F мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулювати таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);

F бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рішення на основі пізнання й використання об'єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

F бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу);

F забезпечувати можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);

F забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об'єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);

F мати кількісну та якісну визначеність (обов'язкове встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність характеризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);

F забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;

F мати конкретний зміст і обґрунтованість;

F враховувати реальний масштаб часу;

F забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення);

F бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);

F мати правомірність (дотримання правових норм його прийняття); законність рішення (несуперечність чинним нормативно-правовим актам);

F досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);

F бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та іншого характеру);

F забезпечувати можливість верифікації та контролю виконання.

Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності певних умов та усунення перешкод (рис.

1.2).


Перешкоди прийняття ефективного рішення— недооцінка важливості, складності, можливих наслідків проблем, невміння вчасно розпізнати проблему; затягування прийняття рішення;— надмір поточних проблем;— невиважена внутрішня політика;— брак бажання, наполегливості (погане керівництво чи брак ресурсів);— короткозорість;— слабка система звітності; неадекватні факти чи їх надлишок;— нездатність уповноважити (брак довіри);— некомпетентність;— згладжування гострих кутів (нерішучість), страх «обпектися»;— надлишок людей, залучених до процесу прийняття рішень (управління комітетом);— низька пріоритетність рішень; суб'єктивізм Умови прийняття ефективного рішення— правильне визначення суті проблеми та усунення неякісних рішень;— округлення інформаційних даних
не більш як до десятих;— врахування особистих упереджень;— гуманність як передумова рішення;— вжиття профілактичних заходів;— здатність прийняти будь-які наслідки рішення;— динамічність та дисциплінованість персоналу;— наявність запасного варіанту дій;— імовірність змін (вони розглядаються як можливий варіант розвитку подій, а не як загроза);— послідовне й наполегливе виконання рішень (сильне лідерство)

Господарське рішення

Рис. 1.2. Умови та перешкоди прийняття ефективного рішення

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований. Виходячи з цього, основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати [4]:

F пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації)

F урахування невизначеності та надійність (урахування у прийнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості);

F прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень — економічних, соціальних, екологічних тощо);

F єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному);

F взаємопов'язаність (усі елементи системи пов'язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем);

F ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування й відповідальності);

F функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).

Визначення ефективності прийнятих ГР пов'язано з такими труднощами [6]:

F суб'єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконавцями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення;

F об'єктивністю сукупності факторів, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення;

F відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопущення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з боку ОПР.

Рішення приймається в інтересах певних осіб, а наскільки дієвим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефективним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.

<< | >>
Источник: М.В. Верескун. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ. 2006
Вы также можете найти интересующую информацию в электронной библиотеке Sci.House. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме 1.3. Якість і ефективність господарських рішень:

  1. М.В. Верескун. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ, 2006
  2. 8. Економічна теорія конституції та правил прийняття рішень.
  3. 3. Французький неолібералізм.
  4. 2. Теорія суспільного вибору.
  5. 6. Теорія оптимального оподаткування
  6. 2. Німецький неолібералізм.
  7. Вступ
  8. 11.1. Адміністрування податків
  9. 5.3. Спеціальні установи при ООН
  10. 5.4. Фінансово-економічний стан держави