4.4. Адміністрування податків


Федеральний уряд здійснює виконавчі функції, реалізує державну політику, що передбачає адміністрування федеральних фінансів (збирання податків, витрачання бюджетних коштів, управління державним боргом); управління персоналом федеральних відомств, менеджмент федеральною власністю, а також реалізацію програм фінансової підтримки штатів і місцевих органів самоврядування.
Найбільш впливовим федеральним відомством є Міністерство фінансів (Department of the Treasury, інколи перекладається також як Державне казначейство) – головна фінансова установа держави, що здійснює емісію та стабілізує національну валюту; реалізує бюджетну, фіскальну та економічну політику; регламентує діяльність фінансових інститутів; регулює виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вогнепальної зброї; бореться з економічною злочинністю (зокрема, з „відмиванням” доходів, одержаних незаконним способом); забезпечує берегову охорону.
Основний структурний підрозділ мінфіну США СВД – Служба внутрішніх доходів (Internal Revenue Service), декларована місія якої: “забезпечення американських платників податків послугами вищої якості через допомогу в роз’ясненні та виконанні податкових зобов’язань, а також застосування податкових законів належним чином і справедливо по відношенню до всіх”•. Збирання податків має бути якомога економнішим під кутом зору менших затрат часу, фінансових, матеріальних і людських ресурсів. Діяльність СВД поєднує функції власне податкової служби і податкової поліції.
Згідно прийнятого в 1998 р. закону “Про реструктуризацію та реформу Служби внутрішніх доходів”, СВД зазнає радикальної реорганізації і модернізації. За ознакою роботи з певними категоріями платників сформовано чотири функціональних управління (operating divisions)•:
- Управління оподаткування заробітної плати та інвестицій обслуговує 116 млн. платників, які подають індивідуальні та/або спільні (сімейні) декларації про доходи;
- Управління оподаткування малого бізнесу і працюючих не за наймом (45 млн. платників: дрібних підприємців, комерсантів, фермерів, осіб вільних професій);
- Управління оподаткування великого й середнього бізнесу обслуговує корпоративних платників, активи яких перевищують 10 млн. доларів;
- Управління податкових пільг і оподаткування державних підприємств обслуговує пенсійні фонди, органи соціального забезпечення, неоподатковувані організації, господарюючих суб’єктів державної форми власності.
Крім того, в структуру СВД входять Управління апеляцій, Управління інформації та координації, Управління кримінальних розслідувань, Наглядова рада (Office of Chief Counsel). Остання інтерпретує всі рішення СВД з юридичної точки зору на відповідність букві закону та духу справедливості. До складу Наглядової ради входять представники громадськості та неурядових організацій. З 1998 р. у структуру СВД введена Служба адвокатської допомоги платникам, що має незалежний статус і покликана відстоювати інтересів платників податків. У кожному з штатів діє представник даної служби.
Структурно СВД складається з центрального апарату; семи регіональних управлінь; 62 податкових округів; 10 сервісних центрів електронної обробки даних. На початок 2004 р. у системі СВД працювало 99 тис. персоналу.
Фактичні видатки на утримання та функціонування СВД складали в 2004 фінансовому році 10,2 млрд. дол. або 0,5% від суми зібраних податків. Таким коштом СВД забезпечує поступлення доходів до федерального бюджету на рівні 86% потенційної податкоспроможності. 83% податкових зобов’язань сплачуються добровільно і 3% – у примусовому порядку. Тобто, через ухилення від сплати податків СВД не добирає 14% надходжень.
Масштаби діяльності СВД ілюструють і такі показники . Щорічно в СВД поступає близько 120 млн. декларацій індивідуального і 4 млн. декларацій корпораційного податків, а також маса інших документів, що містять податкову інформацію, значна частина яких передається через електронні засоби зв’язку. Середній задекларований дохід становить близько 40 тис. дол., що в національному масштабі складає в останні роки 5–5,4 трильйони доларів. Щорічно агенти СВД здійснюють повний аудит крупних корпорацій, а також перевіряють 1–2% поданих податкових декларацій. Останні відбираються на основі ознак імовірних податкових порушень через комп’ютерне рейтингове сканування за спеціальною вибірковою програмою (Discriminative Function System). За результатами аудиту податкові органи мають право брати у заставу та продавати майно платника з метою погашення податкової заборгованості.
Діяльність СВД, її взаємовідношення з платниками регламентує податковий кодекс. Зрозуміло, для найбагатшої країни світу, з багатогалузевими реальним і фінансовим секторами економіки, з інтенсивними операціями транснаціональних корпорацій і банків податковий кодекс – складний і об’ємистий документ. Повний зміст тисяч статей на сотнях сторінок доступний лише юристам і бухгалтерам екстра-класу. На погляд рядового платника, кодекс “оточує недоступна розумінню таємничість. Недоговореностям немає кінця, бо немає кінця і поправкам”•. Як вияснили соціологи, для американців заповнення податкових декларацій – один із самих сильнодіючих факторів стресу.
Не дивно тому, що СВД, не знімаючи мети забезпечення добровільної сплати податків, проголосила своїм основним завданням полегшення становища платників шляхом надання консультативних послуг; роз’яснення платникам їхніх податкових зобов’язань; справедливого застосування податкового законодавства. Вирішальними факторами, які впливають на рівень податкової дисципліни, СВД вважає не стільки посилення контролю, скільки навчання, інформування, консультування платників. Саме з цією метою у структурі центрального апарату і регіональних відділах СВД створені управління апеляцій, а також служби, які ведуть роботу з платниками податків і громадськістю. Управління апеляцій по суті виконують функції представництва платників у податковій службі, займаючись врегулюванням тих проблем, які виникають у платників у їх стосунках з СВД.
Служба по роботі з платниками консультує заповнення декларацій та їх подання, зокрема через електронні мережі. Розробляється система передачі декларацій через кабельне телебачення і відеотелефон. Працівники управління надають послуги безкоштовно, цілодобово сім днів на тиждень, на різних мовах. Під егідою даного управління діє 15 тис. волонтерів податкової допомоги, які пройшли спеціальну підготовку. Запроваджені навчальні програми для учнів шкіл, а також людей, які вперше відкривають свій бізнес, по роз’ясненню суті податків добровільного виконання податкового законодавства, налагоджена система лекцій на податкові теми для різних категорій населення. Крім того, СВД організує допомогу платникам через так звані благодійні податкові профілакторії та центри швидкої консультативної допомоги [36, c.50].
Функція Служби відносин з громадськістю полягає в розповсюдженні податкової інформації, популяризації діяльності СВД через засоби масової інформації, проведенні прес-конференцій, брифінгів, семінарів тощо, роз’ясненні суспільної значущості податкової роботи. Наприклад, починаючи з 2000 р. наголошується, що зусилля СВД зосереджені на модернізації податкової служби в інтересах платників за рахунок запровадження у податковий процес досконалих інформаційних технологій; скорочення до мінімуму затрат часу на заповнення декларацій і сплату податків; підвищення кваліфікації персоналу.
Обов’язки американських платників податків збалансовані з їхніми правами. Так, помилкові, з погляду платника, рішення працівників податкової служби він може оскаржити в адміністративному порядку на декількох послідовних рівнях. Перша інстанція – звернення зі скаргою до начальника відповідного податкового органу; друга – відділ апеляцій СВД; третя – Податковий суд (U.S.
Tax Court), який розглядає відхилені апеляції; четверта – окружний федеральний суд загальної юрисдикції; п’ята і остання інстанція – Федеральний апеляційний суд, що призначений до розгляду позовів, поданих проти державних установ. Таким чином, прийнята в США система оскарження практично виключає помилки й несправедливості в сфері оподаткування.
В деяких передбачених законом випадках СВД з метою визначення суми податкового зобов’язання має право застосувати непрямі методи, що передбачено ст. 7602 податкового кодексу США. Наприклад, про всі перекази і виплати коштів більші 10 тис. дол. банки зобов’язані інформувати СВД і Федеральне бюро розслідувань (ФБР). Якщо платник у процесі розслідування співробітничає з податковими органами, то згідно ст. 7441 податкового кодексу обов’язок і відповідні витрати по доведенню порушення під час розгляду судової справи покладається на федеральний уряд. У противному разі вартість доведення відсутності вини покладається на самого платника [36, c.50–51].
Функціонери СВД визнають, що об’ємність податкового законодавства, складність адміністративних процедур призводить до значних економічних втрат бізнесу і й індивідуальних платників, які оцінюються в десятки мільярдів доларів щорічно. Щоб зменшити таку непродуктивну розтрату ресурсів, фахівцями СВД постійно вдосконалюються процедурні й інформаційні технології адміністрування податків. Так, бланки форм податкової звітності та інструкції по їх заповненню доступні через Інтернет. Перед СВД поставлена задача домогтися, щоб платник міг передати декларацію з свого персонального комп’ютера, по відеотелефону чи кабельному телебаченню.
Податкова система США сама масштабна в світі за величиною фіскальних надходжень, вона відноситься до самих розвинених за рівнем наукової розробки та організаційного оформлення. Не зупиняючись на досягнутому, в останні роки її вдосконалення йде за рахунок активізації людського фактора в адміністративній, інформаційній і технологічній сферах оподаткування. Модернізація податкової служби здійснюється в рамках поетапної адміністративної реформи СВД, розрахованої на 10 років (1998–2008 рр.). Концепція реформи передбачає реалізацію таких цілей:
- усунення факторів, які перешкоджають справедливому ставленню до всіх платників податків;
- перехід від традиційного податкового контролю до сервісного обслуговування громадян по типу клієнтів податкової служби на основі презумпції невинності громадян як платників;
- здійснення структурної реорганізації, до 2005 р. скорочення персоналу з нинішніх 90 тис. до 40 тис.;
- проведення суцільної професійної перепідготовки персоналу СВД;
- запровадження найсучасніших комп’ютерних технологій податкових розрахунків та дублюючих систем багатократного безконтактного контролю;
- посилення внутрішньої безпеки шляхом регулярного контролю за поведінкою персоналу;
- підвищення ефективності координації СВД з іншими федеральними відомствами – ФБР, Агентством національної безпеки, Управлінням соціального забезпечення, пенсійними і страховими фондами.
Щоправда, взятий було в ході реформи курс на зведення до мінімуму прямих контактів між функціонерами СВД і платниками податків, на спілкування між ними майже виключно по електронних каналах не виправдав себе. Тому з 2004 р. СВД посилює ті методи, що пов’язані з роботою з платниками на особистому (face-to-face) рівні.
Оцінюючи реформу адміністрування податків у США, важливо нагадати, що належним чином налагоджені організація та управління здатні, подібно до інтелекту, інформації, капіталу і знань створювати і/або зберігати суспільне багатство. Податки як раз і є формою суспільного багатства, що поступає в розпорядження органів державної влади всіх рівнів, обов’язок яких – інвестувати податкові надходження у виконання державних функцій по забезпеченню благ і послуг в інтересах самих платників податків.
Американські вчені та спеціалісти аналізують адміністрування податкової системи за допомогою ефектів, що дозволяють оцінити економічні втрати платників і самої податкової служби, обумовлені чинними законами, правилами і технологіями оподаткування.
По-перше, під кутом зору суспільно необхідних затрат вартість функціонування податкової системи складається з двох частин. За рахунок видатків держави на утримання податкової служби здійснюється визначення, збирання і контроль податків. Участь платників у податковому процесі також обходиться їм у певну вартість, яку не відображає власне нарахований податок. Мова про ресурсні затрати часу і зусиль, (які так чи інакше мають грошовий еквівалент), пов’язані з виконанням податкових зобов’язань. Відповідно одна частина затрат носить назву адміністративних видатків (administrative costs), а друга – витрат платників, зумовлених стягненням податків (compliance costs).
Так, видатки СВД по забезпеченню справляння прибуткового податку з фізичних осіб складають 58 центів на 100 дол. податкових надходжень, тобто приблизно 0,6%. За підрахунками американських економістів, видатки самих платників на „самообслуговування” істотно вищі. Так, на оплату послуг адвокатів і консультантів по оподаткуванню середньостатистична сім’я витрачає в рік 66 дол. Затрати часу на заповнення документів по сплаті федерального прибуткового податку складають 27 годин, що еквівалентно при ціні кожної години 10 дол. втраті вигод на 270 дол. Отже, вартість затрачених ресурсів на кожен акт сплати прибуткового податку складає 336 дол. [49, p.348]. Коли прийняти до уваги ті більш ніж 100 млн. декларацій, які заповнюють американці щорічно, вартість ресурсів, витрачених у національному масштабі на обслуговування одного прибуткового податку досягає 50 млрд. дол. Тобто, платники затрачають на підтримання податкової системи США коштів у 5 разів більше, ніж державні видатки на утримання власне податкової служби.
По-друге, йдеться про втрачені потенційні податкові надходження, котрі не добирає податкова служба в силу існуючих податкових пільг і винятків із дії фіскального законодавства. Адже американська податкова система, а втім як і будь-яка інша, передбачає податкові привілеї (пільги, скидки, понижені ставки, податкові кредити) для окремих категорій платників – фізичних і юридичних осіб, з тих чи інших причин підтримуючи їх у такий спосіб. Легально оформлена відмова від збору в принципі можливих податків по суті є аналогом прямих бюджетних видатків, що і пояснює дещо парадоксальну назву суми скорочень і списань податкових зобов’язань – податкові видатки (tax expenditure), яка поєднує в одному нерозривному понятті податки і видатки.
Податкові видатки – аномалія реальної податкової системи в порівнянні з її еталонною формою. Остання за принципом загальності оподаткування в ідеалі не передбачає виключень для платників податків під яким би то не було приводом. Тому податкові видатки не просто враховують при аналізі ефектів оподаткування, це важливий офіційний показник, який затверджують нарівні з статтями бюджетних видатків. Наприклад, у федеральному бюджеті США на 2000 фінансовий рік податкові видатки по відомствах освіти, підготовки кадрів і зайнятості склали 10 млрд. дол., по відомству місцевого і регіонального розвитку – 2 млрд. дол. і т. д. Це означає: дані відомства мають відношення до діяльності, звільненої від оподаткування на суму 12 млрд. дол., що еквівалентно бюджетним видаткам такого ж розміру.
У США та інших західних країнах податковим видаткам на аналітичному і політичному рівнях відводиться значна увага в силу їх суперечливої ролі: з одного боку вони знижують фіскальну ефективність податкової системи, а з другого є важливим засобом розподілу ресурсів та впливу на економічні процеси. Тому скорочення або скасування податкових видатків поєднується з зусиллями по підвищенню ефективності їх використання.
<< | >>
Источник: В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. Податкові системи зарубіжних країн. 2004

Еще по теме 4.4. Адміністрування податків:

  1. 11.1. Адміністрування податків
  2. 5.3. Адміністрування податків
  3. 7.2. Організація адміністрування податків
  4. Тема 3. Методологія дослідження податків
  5. 7. Теорія сфери поширення податків
  6. 4.3. Система штатних і місцевих податків
  7. 4.2. Система федеральних податків
  8. Тема 2. Природа, принципи, функції податків
  9. 6. 3. Основні види податків
  10. 2.4. Соціально-економічні ефекти податків