загрузка...

4.5. Фінансово-економічний стан держави


Американська держава володіє значною частиною національного багатства. У власності федерального уряду знаходиться 25% території країни, йому належать автомагістралі федерального значення та інші об’єкти економічної інфраструктури. Доля державного сектора у виробництві ВВП складає 13%, у тому числі федерального уряду – 4%. В державному секторі зайняті 20 млн. чоловік, із них у збройних силах – 1,4 млн.
В 2000 р. із ініціативи президента Джорджа Буша розпочата масштабна податкова реформа. Її оголошена мета – поетапне протягом 10 років зменшення податків на загальну суму 1 трлн. 270 млрд. дол. Зокрема, з 2003 р. передбачено скасування оподаткування доходів від біржової спекуляції, (її ведуть приблизно 35 млн. американців), а також податку з дивідендів власників акцій, що скоротить податкові зобов’язання на суму 364 млрд. дол. Ці заходи розраховані на заохочення інвестиційної активності, збільшення споживацького попиту, збільшення кількості робочих міст, вивільнення продуктивних сил у цілому.
Проте, вперше після бюджетних профіцитів 1998–2001 рр. 2001/2002 фінансовий рік закінчений із дефіцитом федерального бюджету в сумі 157 млрд. дол. У 2003/2004 році очікується 400 мільярдний дефіцит федерального бюджету, а в 2004/2005 – 480 млрд. дол., що наближається до критичної величини дефіциту, установленої на рівні 5% ВВП.
Фінансовим станом держави серйозно занепокоєна впливова громадська Організація платників податків за здоровий глузд. Повернення дефіцитів американські експерти пояснюють трьома причинами: зниженням податків; економічним спадом; а особливо – ростом воєнних видатків.
Виступаючи в січні 2004 р. на церемонії інаугурації, губернатор штату Каліфорнія, колишній знаменитий кіноактор Арнольд Шверценнегер виголосив: “Я не допущу, щоб податки знищили наш прекрасний штат”, – фраза, що вміщує цілу програму. Її треба розуміти таким чином, що 18-мільярдний дефіцит бюджету штату слід покрити не за рахунок підвищення податків, а шляхом нарощування бази оподаткування через заохочення підприємницької активності, збільшення виробництва товарів і послуг, розширення платоспроможного попиту.
Тим самим у котрий раз підтверджені принципи фінансово-економічної політики, сформульовані знаковими в американській історії президентами Вудро Вільсоном (1856–1924) і Франкліном Рузвельтом (1882–1945): з боку держави можна і треба впливати на пріоритети економічного розвитку, але неможливо й непотрібно їх повністю фінансувати з бюджетних коштів. Зрозуміло, засобами такого впливу є бюджетно-податкова та кредитно-грошова політика.
<< | >>
Источник: В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. Податкові системи зарубіжних країн. 2004

Еще по теме 4.5. Фінансово-економічний стан держави:

  1. 5.4. Фінансово-економічний стан держави
  2. 2.2. Концепції адміністративної та податкової держави
  3. 2. Класична фінансова школа.
  4. 2. Германия — вторая промышленная держава мира.
  5. Тема 10. Сучасна світова наукова фінансова думка.
  6. 2. Фінансова думка античного світу.
  7. Тема 2. Фінансова думка Стародавнього світу і середньовіччя
  8. 1. Фінансова думка стародавнього Сходу.
  9. 3. Фінансова думка Середньовіччя.
  10. Розділ III Міжнародна економічна інтеграція
  11. Розділ V. Міжнародне економічне співробітництво та ООН
  12. ПЛИТА ПЯТАЯ: МНОГОПОЛЯРНЫЙ МИР БЕЗ ДОМИНИРУЮЩЕЙ ДЕРЖАВЫ