загрузка...

ПІСЛЯМОВА


Загальний творчий намір при створенні даного посібника, його внутрішня логіка найперше полягали в тому, щоб у читача, вивчаючого теоретичні концепції іноземних авторів та устрій зарубіжних податкових систем, постійно збуджувати думку про ситуацію з податками в Україні. Словом, – і чужого научатися, і свого не цуратися.
Настав час підсумувати головне в зарубіжній податковій теорії, практиці, політиці. Що розкриває нам знайомство з національними податковими системами держав “Великої вісімки” – неформального, але впливового клубу найпотужніших країн світу? Які уроки дає нам західний і російський досвід функціонування податкових систем? Чи можливо вирішити фінансово-економічні проблеми України, опираючись виключно на іноземні ідеї, концепції, досвід? Куди ведуть траєкторії розвитку оподаткування в XXI ст.?
В теоретичному плані головний пафос вчення про податки, розробленого західними вченими, полягає в тому, що в його основі знаходиться комплекс ідей та інститутів, які розвивалися, бодай повільно й суперечливо, в одному напрямку впродовж восьми віків – від Великої хартії вільностей до щойно прийнятої Європейської конституції. В системі демократично-правових європейських цінностей на концептуальному рівні більш важливо не тлумачення економічної суті податків, що допускає різні схоластичні спекуляції, а поняття оподаткування як реальної форми соціальної відповідальності громадян (тобто, виборців, функціонерів влади і воднораз платників податків) за свою державу, за добробут і безпеку суспільства. В історичній ретроспективі у західних країнах егоїстичні інтереси платників як приватних осіб поступово урівноважувалися громадянським типом свідомості та мислення, ментальністю, підпорядкованій принципу: “я можу, значить, я повинен”. При цьому вчення про податки складалося у вільній боротьбі різних теоретичних течій, за можливості критикувати ідейних опонентів, у тому числі діячів вищих владних інстанцій.
З практичного боку податкові системи західних держав приваблюють більш досконалим, ніж в Україні, устроєм, більш ефективним фіскальним адмініструванням, продуманістю підготовки та ефективністю проведення податкових реформ, високою виучкою персоналу податкових органів, відповідальністю та дисципліною платників. Вивчення податкової системи Російської Федерації корисне з точки зору порівняння засобів вирішення майже тотожних з Україною проблем. Повчальний урок, який дає нам практика справляння податків у західних країнах, можна виразити таким чином: демократично-правова держава пропонує особистості широкі ліберальні права, але не допускає ліберального ставлення до обов’язків перед фіском.
В фіскально-політичному аспекті найбільш нагальною задачею сучасної податкової політики стає посилення адміністрування податків. Це обумовлено тим, що чи не всі можливі схеми оподаткування (види податків, різні шкали податкових ставок і режими справляння податків) уже перепробувані. В резерві залишається лише активізація людського фактора в оподаткуванні: покращення рівня підготовки персоналу податкових служб, підвищення ефективності їх роботи через вдосконалення організації діяльності та запровадження в податковий процес найсучасніших інформаційно-комп’ютерних технологій.
Оскільки фіскально продуктивна й економічно ефективна податкова система – наріжний камінь макроекономічної стабільності, під кутом зору податкових реформ проблема полягає в створенні такої податкової системи, котра, не допускаючи втрат, стимулює ефективне розміщення та використання наявних ресурсів, тобто мінімізує ресурсну вартість оподаткування. Економічно й соціально найбільш вигідна система, створена на основі податків із широкою базою оподаткування (доходи, споживання), бо при рості ВВП вона дозволяє понижувати податкові ставки без скорочення обсягу державних доходів. Крім того, подібна система спрощує процес збирання податків і тим самим вивільняє зусилля податкової служби для боротьби з ухиленням від податків. Теоретики переважно виправдовують складні диференційовані податкові системи, а практики – функціонери фіску – здебільшого підтримують податки, що мають широку оподатковувану базу та справляються за єдиною ставкою.
З погляду відомого теоретика й експерта-реформатора податкових систем Японії, Канади, Венесуели, Куби і Ліберії, одного з винахідників податку на додану вартість, колишнього президента Міжнародного інституту державних фінансів Карла Шоупа, конструювання “ідеальної” (настільки ідеальне можливе реально) податкової системи допускає компроміси між соціальною справедливістю (рівністю) та економічною ефективністю оподаткування, але виключає уступки кон’юнктурно-політичного характеру•.

У вдумливого читача може виникнути цілком доречне у даному контексті питання: настільки можливе вирішення фіскальних проблем України на основі теоретичних концепцій і практичного досвіду чужоземного походження, іншими словами, – за допомогою імпорту знань? Адже знання соціально-економічного характеру, до яких відноситься і фінансова наука, інколи виявляються незастосовними за межами тих умов і тієї культури, в яких вони створені.
У відповідь ми пропонуємо такі аргументи. В країнах Заходу наукова розробка проблем державних фінансів здавна знаходиться на високому рівні. Західна фінансова наука і практика пропонують універсальний запас знань, унікальний практичний досвід застосування різних технологій оподаткування, видатні взірці податкової політики на рівні мистецтва. Засвоєння, переробка, використання цього інтелектуального багатства має як академічний інтерес, так і прагматичну цінність. Звертання до західних джерел збагачує теоретично-методологічний арсенал, нарощує наукову ерудицію, розширяє проблемне бачення фіскальних явищ, сприяє оптимізації фінансової політики України.
Проте, “світло західної науки не повинно засліплювати нас ледве не до повної самозневаги, некритичного застосування її рецептів” [2, с.7]. Не всі проблеми і конфлікти можуть бути вирішені на основі чужого досвіду. Необхідно також розвивати вітчизняну науку, не тільки транслювати іноземні, але й виробляти власні знання. Автор цих рядків уже мав нагоду писати, що “є підстави сподіватися, що збагатившись досягненнями, але без їх догматичного сприймання, західноєвропейської й американської фінансової думки вітчизняна фінансова наука за рахунок власних інтелектуальних зусиль вийде на світовий рівень, буде не тільки брати, але й давати” [2, с.282]. Тоді українські вчені-фінансисти займуть повноправне місце серед представників інших національних наукових шкіл. У цій великій справі майбутнє належить сьогоднішнім неофітам фінансової науки – молодим громадянам незалежної України, над якими не тяжіють теоретичні анафеми й ідеологічні догми минулого.
В контексті напрямків еволюції податкових систем, крім уже намічених тенденцій відмови від прогресивних схем оподаткування та звільнення від податків інвестицій, у перспективі, за пророцтвами в матеріалах міжнародної конференції “Податкова політика в XXI столітті”, очікуються такі події•:
- розвиток оподаткування доходів фізичних осіб, інтенсивність якого знизиться лише під кінець століття;
- звуження ролі корпораційного прибуткового податку при посиленні його значення під кінець століття;
- модернізація та розширення застосування податків на споживання, особливо податку на додану вартість;
- оподаткування нерухомого майна, а також податку на приріст капіталу, буде мати другорядне фіскальне значення;
- невпинне зростання податків на заробітну плату, що відраховуються у фонди соціального страхування.
Додамо, що є всі підстави очікувати наростання процесів міждержавної гармонізації та уніфікації національних податкових систем, координації фіскальної політики на ґрунті економічної інтеграції та глобалізації господарських зв’язків. Воднораз, принаймні тимчасово чи епізодично, не виключене посилення міжнародної конкуренції режимів оподаткування, оскільки на світових ринках товарів і послуг мають перевагу країни з лібералізованими податковими системами, що знижують податкове навантаження на виробництво і відповідно впливають на рівень цін.
Насамкінець зауважимо, що провідну ідею нашої роботи найбільш повно виражають слова двох персонажів, згаданих у даному посібнику: французького державного діяча Ришельє та японського імператора Мацухіто. Нагадаємо, сентенція першого гласить: “Не треба переобтяжувати платників податками, але й не слід брати з них менше, ніж потрібно державі”. Другий обрав гідний наслідування девіз державної політики: “Нові ідеї будуть запозичені з усього світу і слава Японії від цього лише виграє”. До них варто додати повчання видатного французького економіста, основоположника школи фізіократів Франсуа Кене (1694–1774): “Для держав згубні не самі податки, а спосіб їх справляння”. Врахування цих мудрих попереджень були б корисні на всіх рівнях податкової служби в Україні – від інспектора до міністра.
<< |
Источник: В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. Податкові системи зарубіжних країн. 2004

Еще по теме ПІСЛЯМОВА:

  1. В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. Податкові системи зарубіжних країн, 2004
  2. Людвиг фон Мизес. Человеческая деятельность: Трактат по экономической теории, 2005
  3. Предисловие
  4. Введение
  5. 1. Экономическая теория и праксиология
  6. 2. Эпистемологические[4] проблемы общей теории человеческой деятельности
  7. 3. Экономическая теория и практика человеческой деятельности
  8. 4. Резюме
  9. Часть первая. ЧЕЛОВЕЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ
  10. I. ДЕЙСТВУЮЩИЙ ЧЕЛОВЕК
  11. 1. Целенаправленное действие и животная реакция