1.2. Моделі розвитку міжнародних економічних відносин

Економіка будь-якої країни є відкритою системою. Міжнародна торгівля — це перша форма міжнародних економічних відносин, засіб, за допомогою якого країни розвивають свою спеціалізацію, нарощують обсяги виробництва і експорту товарів, підвищують продуктивність своїх ресурсів.
Міжнародна торгівля порівняно з внутрішньою торгівлею пов'язана з рядом додаткових труднощів, оскільки вона більшою мірою підпадає під політичний контроль та втручання з боку урядів держав.
Крім цього, кожна країна використовує свою національну валюту, а мобільність ресурсів на міжнародному рівні більша, ніж усередині країни.
Показники міжнародної торгівлі відображають рівень економічного розвитку країн і характер відносин між ними. При вивченні та аналізі принципів участі національних економік у міжнародному товарообміні, факторів конкурентоспроможності окремих країн на світовому ринку, закономірностей розвитку світової торгівлі великий інтерес становлять розроблені теорії міжнародної торгівлі. У цих теоріях (кінець XVIII — поч. XIX ст.) були визначені основні напрямки зовнішньоторговельної політики: фрітредерство і протекціонізм.
Фрітредерство — це політика вільної торгівлі, при якій митні органи виконують тільки реєстраційні функції, вони не стягують експортного чи імпортного мита; не встановлюються будь-які обмеження на зовнішньоторговий оборот. Принцип вільної торгівлі був офіційною економічною політикою Англії в XIX ст., в його основі лежала теорія порівняльних витрат Д.Рікардо. Таку політику може здійснювати країна з високоефективним національним господарством, при якому місцеві підприємці можуть витримувати іноземну конкуренцію й активно втручатись у світовий ринок.
Політика протекціонізму спрямована на захист власних промисловості та сільського господарства від іноземної конкуренції на внутрішньому ринку. Для протекціонізму характерні високі митні тарифи, обмеження імпорту.
В основі зовнішньої торгівлі лежить теорія абсолютної і порівняльної переваги.
Під абсолютною перевагою розуміють здатність країни виробляти товари та послуги з найменшими затратами в порівнянні з іншими країнами. Засновником такої теорії вважається основоположник класичної політекономії Адам Сміт, який уперше запропонував проблему ефективності міжнародного поділу праці у вигляді теорії абсолютних переваг. Доводячи необхідність вільної міжнародної торгівлі, Адам Сміт 1776 року у праці "Багатства народів" висміював страх щодо зовнішньої торгівлі, він зазначав, що головне правило господаря хати — ніколи не намагатися зробити вдома те, що дешевше купити. Кравець, наводить він приклад, не буде шити собі взуття, а придбає його у шевця, і
навпаки. Іншими словами, країна, яка володіє великими запасами певного виду сировини, а відтак має можливість отримувати дешевші матеріали, повинна спеціалізуватись на їх використанні. Необхідно імпортувати товари з країни, де витрати абсолютно менші, а експортувати ті товари, витрати яких нижчі в експортерів.
Оскільки завжди у співвідношеннях цін між країнами існують хоча б незначні відмінності, то кожна країна, незалежно від рівня її економічного розвитку, буде мати порівняльні переваги, тобто в цій країні завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигіднішим, ніж виробництво інших товарів.
Саме цей товар країна повинна експортувати в обмін на інші.
Основою цієї теорії послужив той факт, що більше 1/3 світової торгівлі того часу у вартісному вираженні припадало на торгівлю товарами з колоній.
Подальший розвиток класична економічна теорія міжнародної торгівлі отримала в працях Давіда Рікардо, який у своїй роботі "Основи політичної економії та оподаткування" (1817 р.) сформулював теорію порівняльних переваг. Ситуація порівняльної переваги — це здатність країни виробляти товари та послуги з відносно нижчими альтернативними витратами, ніж їх виробляє будь-яка інша країна.
До тих пір, поки за умов відсутності торгівлі будуть зберігатися відмінності в співвідношенні цін між країнами, кожна країна матиме порівняльну перевагу, тобто в неї завжди знайдеться такий товар, виробництво якого буде вигіднішим при існуючому співвідношенні затрат, ніж виробництво інших товарів. Саме цей товар вона повинна експортувати в обмін на інші.
Згідно з теорією Рікардо, в основі міжнародного обміну лежить виробництво. Країні доцільно виробляти й експортувати ті товари та послуги, які обходяться їй порівняно дешевше, тобто на які вона витрачає менше праці та капіталу, а імпортувати ті товари, які дешевше виробляти за кордоном.
Крім цього, в моделі багато уваги приділяється проблемам міжнародної спеціалізації. Гіпотеза А.Сміта в цій теорії виступає лише одини-чним випадком, оскільки визнаються взаємовигідність торгівлі та міжнародної спеціалізації і при відсутності абсолютних переваг. Цілком очевидно, що наявність великих покладів корисних копалин, вигідне економіко-географічне положення, кваліфікація спеціалістів, високий рівень оснащеності виробництва та продуктивності праці дасть країні певні переваги при виробництві окремих товарів і послуг.
Але при всій стрункості викладення порівняльних переваг, модель не може пояснити всі фактори економічної дійсності, оскільки припущення, які лежать в основі моделі міжнародної торгівлі, не відповідають умовам сучасного світового господарства.
Теорія факторів виробництва та їх взаємозв'язку. Класичний аналіз не пояснював походження порівняльних переваг, якими в XIXст. володіла будь-яка країна відносно того чи іншого товару. Тому через декілька десятиліть після смерті Д.Рікардо з'являються нові трактування порівняльних переваг, зокрема, в центр уваги ставиться раціональніше використання наявних у кожній країні факторів виробництва. В 1919 р. Е. Хекшер встановив, що міжнародний обмін виникає від відносного надлишку або відносної рідкісності факторів виробництва (капіталу, праці, землі), що є в розпорядженні різних країн. Оскільки природні, матеріальні і людські ресурси розподілені між країнами вкрай нерівномірно, то, на думку неокласиків, існують відмінності у відносних цінах на товари, від яких залежать національні порівняльні переваги. Звідси випливає закон пропорційності факторів, який Б.Олін у 1933 р. сформулював у скороченій формі: " Міжнародний обмін — це обмін існуючих факторів на рідкісні: країна експортує товари, виробництво яких потребує більшої кількості факторів, які є в наявності". Міжнародний обмін повинен викликати тенденцію до вирівнювання цінових факторів виробництва у довгостроковій перспективі.
Протягом 30-60-х років XXст. панувала міжгалузева форма зовнішньої торгівлі. У ці роки була поширена модель, яку розробили шведські економісти Елі Хекшер та Бертіл Олін, і яка отримала назву моделі Хекшера-Оліна. Вона є продовженням теорії Рікардо і відповідає на питання, чим визначається міжнародна різниця в цінах. Б.Олін у 1977 р. отримав Нобелівську премію з економіки. Цікавим є той факт, що Нобелівським лауреатом став і Пол Самуельсон, який розвинув і уточнив деякі деталі моделі. Тому в літературі досить часто цю модель називають теоремою Хекшера-Оліна-Самуельсона.
Суть цієї моделі зовнішньої торгівлі полягає в тому, що країни намагаються експортувати ті товари, які вимагають для свого виробництва значних затрат надлишкових факторів виробництва і невеликих затрат рідкісних (дефіцитних) факторів та імпортують продукцію інтенсивного використання дефіцитних для них факторів. За даною моделлю, товари мають різну факторомісткість: одні — більш капіталомісткі, а інші — трудомісткі.
Модель торгівлі Хекшера-Оліна підкреслює взаємозв'язок між забезпеченістю ресурсами і порівняльними перевагами: країни експортують ті товари, виробництво яких позв'язане з інтенсивним використанням необмежених факторів виробництва. Хоча в своїй звичайній формі модель підкреслює відносну наділеність країни трудовими ресурсами, капіталом і природними багатствами. Альтернативні моделі все частіше вказують на роль кваліфікованих кадрів у міжнародній торгівлі, оскільки відносне багатство трудових і земельних ресурсів країни є важливим фактором порівняльної переваги.
Згідно з неокласичною теорією, основою розвитку торговельних відносин між двома країнами є різниця між відносними цінами товарів, які визначаються попитом, і різницею в технологіях. При аналізі Хек-шер і Олін дійшли висновку, що різницю в цінах визначає ще й співвідношення факторів виробництва.
Встановлення торгових відносин приносить чистий виграш спожи -вачам, що відбувається в результаті зниження цін. На рис. 1.1. чистий виграш споживачів складається із сегментів a+b+d.
Вигоди споживачів експортного товару набагато перевищують втрати виробників продукції, яка вступає в конкуренцію з імпортом. Встановлення вільної торгівлі призводить до втрати виробниками додаткової вигоди, яка складається з сегмента а. Сукупний чистий виграш нації від зовнішньої торгівлі складається з сегментів b+d. Вплив зовнішньої торгівлі на доходи демонструє рисунок 1.1.

Модель зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна

Модель зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна


Отже, умови торгівлі визначаються співвідношенням експортних цін країни до її імпортних цін і вказують, яким чином приріст світового виробництва, отриманий у результаті спеціалізації згідно з порівняльними перевагами, буде поділено між країнами, що торгують.
Теорія конкуренції Майкла Портера. Загальною проблемою теорії зовнішньої торгівлі є поєднання інтересів національної економіки та інтересів фірм, які беруть участь у міжнародному товарообороті. Постає логічне запитання: як окремі фірми конкретних країн отримують конкурентні переваги в світовій торгівлі деякими товарами в конкретних галузях? Відповідь на це сформулював американський економіст Майкл Портер. Після детального вивчення та аналізу практики компаній 10 провідних індустрій країни, на які припадає майже половина світового експорту, він висунув концепцію "міжнародної конкуренто-здатності націй".
На конкурентоздатність країни в міжнародному обміні впливають такі основні компоненти: факторні умови (вводяться фактори, які виникають у процесі виробництва; підвищення продуктивності праці при нестачі трудових ресурсів, впровадження ефективних ресурсозберігаючих технологій при обмеженості земельних ресурсів і природних багатств); умови попиту (стан внутрішнього попиту у взаємозв'язку з можливостями зовнішнього ринку разом з національними особливостями (економічними, культурними, етнічними тощо, які впливають на вихід фірми за межі країни); стан обслуговуючих і близьких галузей (забезпеченість відповідним обладнанням, наявність тісних контактів з постачальниками, комерційними і фінансовими інститутами); стратегія фірми і конкурентна ситуація (важливою передумовою успішного входження фірми у міжнародну торгівлю є вибрана ринкова стратегія і вдала організаційна структура, а також достатня конкуренція на внутрішньому ринку).
Теоретичні розробки Портера послужили основою для вироблення рекомендацій на державному рівні із підвищення конкурентоздат-і юсті зовнішньоторгових товарів у Австралії, Новій Зеландії, США в 90-х pp.
Наступні концепції (В.Леонтьєв, Р.Вернон та інші) розвивають тео-рію порівняльних переваг і включають поняття технічного прогресу та і іерівномірності його поширення між країнами.
Контрольнізапитанняізавдання:
1. Дайте визначення терміна "міжнародні економічні відносини".
2. Покажіть економічну основу і передумови виникнення міжнародних економічних відносин.
3. Назвіть основні ознаки міжнародних економічних відносин.
4. Визначте суб'єкти та об'єкти міжнародних економічних відносин.
5. Розкрийте суть теорії абсолютних та відносних переваг.
6. У чому полягає суть теорії факторів виробництва?
7. Охарактеризуйте зміст моделі Хекшера-Оліна і визначіть, якіможливості застосування цієї моделі для дослідження сучасних міжнародних економічних відносин?
8. Охарактеризуйте теорію конкуренції Майкла Портера.
<< | >>
Источник: Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини: Підручник. 2005

Еще по теме 1.2. Моделі розвитку міжнародних економічних відносин:

  1. Розділ II Основні форми міжнародних економічних відносин
  2. Розділ І Сутність, середовище і розвиток теорії міжнародних економічних відносин
  3. 1.1. Середовище розвитку міжнародних економічних
  4. Розділ III Міжнародна економічна інтеграція
  5. Розділ V. Міжнародне економічне співробітництво та ООН
  6. Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини: Підручник, 2005
  7. 2.1.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі
  8. Розділ VI. Глобалізація і проблеми розвитку оптимальної стратегії природокористування
  9. 1. Зародження і ранній етап розвитку фінансової науки.
  10. 2. Другий етап розвитку фінансової науки.
  11. 2.1. Міжнародна торгівля
  12. 2.3.4. Форми міжнародних розрахунків