3.1. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції

Одним із факторів, що визначають основні шляхи та напрямки розвитку світового господарства, є утворення міжнародних інтеграційних угрупувань, які забезпечують узгоджений розвиток і взаємодоповнен-ня регіонів та держав, інтенсифікують процеси виробництва в окремих країнах, дають змогу ефективніше використовувати всі наявні резерви розподілу інвестицій та всі види капіталу.
Міжнародні економічні інтеграції — це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного об'єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-еконо-мічної політики.
Основними факторами, які забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є\
- економічний розвиток країн та регіонів в умовах нерівномірногорозподілу природних умов та природних ресурсі^;
- закономірності науково-технічного прогресу;
- тенденції демографічних факторів розвитку;!
- необхідність розв'язання глобальних проблем людства (енергетична, продовольча, економічна, екологічна, безпеки, використанняСвітового океану і т.д.); \
- розвиток транспортно-комунікаційних мереж.
Інтеграційні процеси в останні роки охопили практично всі континенти і субконтиненти та призвели до утворення багаточисель-них регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків, більшість з яких проголошує своєю кінцевою метою вихід на інтеграційну стадію економічного співробітництва. Всього в світі нараховується близько 20 міжнародних економічних об'єднань інтеграційного типу, які охоплюють основні регіони і континенти земної кулі.
Як відомо, інтеграції, в як вищої і порівняно нової форми міждержавної економічної взаємодії, історично й організаційно передують декілька етапів, які послідовно проходять держави, що вступають у процес тісної економічної взаємодії.
До основних теоретично обгрунтованих і практично апробованих форм міжнародної економічної інтеграції відносяться:
1. Зона вільної торгівлі— найпростіша форма інтеграції. У такійзоні діє особливий пільговий торговельний режим для країн - учасниць за рахунок відміни торгових обмежень, перш за все, внутрішнього мита. Держави-учасниці залишаються окремими митними територіями і не втрачають права самостійного визначення режиму економічних відносин з третіми країнами (права на відміну чи введеннянових тарифів або інших обмежень, на підписання торгово-економічних договорів і угод). Саме тому між країнами - учасницями зонивільної торгівлі зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, що перетинають їх державний кордон і нібивідсікають від пільгового перевезення ту їх частину, яка завозиться ізтретіх країн.
Прикладом такої зони можуть бути: ПАУВТ (NAFTA — NothAmericanFreeTradeAgreement) — Північно-Американська угода про вільну торгівлю між США та Канадою, ЄАВТ — Європейська Асоціація вільної торгівлі, утворена в 1960 році. З 1 січня 1995 року після вступу трьох із семи країн-членів ЄАВТ у ЄС в її складі залишаються чотири країни: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія.
Всі вони надають перевагу практиці укладання двосторонніх економічних договорів та угод з будь-якими державами світу й їх угрупуваннями, в тому числі і з Європейським Союзом (ЄС).
2. Митний союз— це угода двох або кількох держав, якою встановлюється режим вільної торгівлі та передбачається усунення внутрішніхтарифів і встановлення спільного зовнішнього тарифу. Митний союз,зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включаючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання,уніфіковану систему прямих і непрямих податків та однотипність методів управління народним господарством. Угоди такого типу діяли вЄвропейському Економічному Співтоваристві у 1968 році. Нині такимприкладом можуть бути Андська група, КАРИКОМ — Співтовариствота спільний ринок країн Карибського басейну.
3. Зона преференційної торгівлі— це зона з особливим пільговим тор-гівельним режимом, коли дві або кілька країн знижують взаємні тарифи на імпортні товари, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншимикраїнами, здійснюють пільгове кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, надають фінансову та технічну допомогу. На-
приклад, Японія в межах програми Всеохоплюючої системи преференцій надає пільговий режим країнам, що розвиваються.
4. Спільний ринок— складніша форма міждержавної інтеграційноївзаємодії, яка включає умови вільної торгівлі, митного союзу та забезпечує вільне переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталів іформує дійсно спільний повноцінний ринковий простір (звідси і назва - "спільний ринок"). Прикладом створення спільного ринку єЄвропейський Союз.
5. Валютний союз— найскладніша форма інтеграції; передбачає проведення країнами єдиної валютно-фінансової політики: введення в обігєдиної валюти, створення єдиного емісійного центру — банку. На стадіїеволюції до повного економічного, політичного і валютного союзу знаходиться Європейська Спільнота.
6. Політичний союз— вищий ступінь регіональної інтеграції, якийпередбачає перетворення єдиного ринкового простору в цілісне економічне і політичне утворення. Фактично — це виникнення нового багатонаціонального суб'єкта світогосподарськик і міжнародних політичних відносин, який виступає від імені всіх учасників цього союзу.
Основними напрямками розвитку інтеграційних процесів слід вважати:
-поступове усунення митних та фінансовихібар'єрів;
- забезпечення країнам, які увійшли до інтеграційного угрупуван-ня "прозорості" кордонів; \
- створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили, капіталів. \
Підкреслимо, що інтеграційні процеси відбуваються під контролем і за безпосередньою участю державних органів ряду країн.
Таким чином, економічна інтеграція означає злиття національних господарств кількох країн і утворення великих інтернаціональних економічних комплексів.
<< | >>
Источник: Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини: Підручник. 2005
Вы также можете найти интересующую информацию в электронной библиотеке Sci.House. Воспользуйтесь формой поиска:

Еще по теме 3.1. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції:

  1. 3.2. Розвиток міжнародної економічної інтеграції
  2. 3.2.2. Північноамериканська модель економічної інтеграції
  3. 3.2.4. Особливості економічної інтеграції країн Африки, Азії, арабських країн
  4. 2.3.4. Форми міжнародних розрахунків
  5. Розділ II Основні форми міжнародних економічних відносин
  6. 2.3.1. Суть міжнародної валютної системи
  7. 2.1.4. COTта регулювання міжнародної торгівлі
  8. 2.1.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі
  9. 5.1. Особливості і характер економічної діяльності ООН та структура її організацій
  10. Тема 9. Еволюція неокласичних ідей. Неолібералізм.
  11. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  12. Проблемно-евристичні питання для самотестування
  13. 3.2.3. Економічна інтеграція в Латинській Америці
  14. Контрольнізапитанняізавдання:
  15. Вступ